У статі розглядаються основні характеристики Регламенту про впровадження процедури Європейського Союзу щодо дрібних позовів від 2007 р., а також представлений стислий опис процедурної моделі, розробленої італійськими законодавцями для дрібних позовів. У контексті твердження про те, що дрібні позови, як національні, так і транскордонні, стосуються значної кількості осіб та їхнього повсякденного життя, автор переходить до розгляду причин скромних успіхів процедури ЄС щодо дрібних позовів і наголошує на тому факті, що поправки до Регламенту, які набули чинності в липні 2017 р., навряд чи змінять ситуацію. Оскільки врегулювання дрібних позовів має відбуватися у прискорений та економічно ефективний спосіб, інституції ЄС мають поєднати судову процедуру, передбачену Регламентом, та засоби позасудового врегулювання. У заключній частині статті автор наводить декілька пропозицій щодо впровадження у новий Цивільний процесуальний кодекс України поняття особливого провадження, призначеного для вирішення спорів за малими позовами, маючи на увазі, що вони особливо підходять для процедури медіації.