Проаналізовано основні напрями інженерної підготовки, такі як вертикальне планування, організація поверхневого водовідведення, пониження рівня ґрунтових вод, осушення й рекультивація заболочених та підтоплюваних земель, зокрема торфовищ, укріплення берегів водних об'єктів, а також протизсувні й протиселеві заходи. Особливу увагу приділено комплексному підходу до захисту територій від небезпечних природних і техногенних процесів, який передбачає врахування локальних умов, типу ґрунтів, рельєфу, кліматичних характеристик, наявності водних об'єктів та інфраструктури. Наводяться приклади впровадження таких систем на практиці, зокрема у межах населених пунктів, що розташовані на схилах, у заплавах річок, на територіях із високим рівнем ґрунтових вод або в зоні активних зсувів. Висвітлено роль інженерної підготовки у забезпеченні довговічності забудови, зниженні витрат на експлуатацію та підвищенні рівня екологічної безпеки. У результаті проведеного дослідження зроблено висновок про необхідність включення інженерного захисту як інтегрованого компонента в процес містобудівного планування та проєктування.