Розглянуто концептуальні параметри цифрової архітектоніки (технологічний базис, адаптивність, предиктивність) та їхній вплив на трансформацію традиційних моделей управління. Проаналізовано динаміку інтеграції цифрових компонентів в операційну діяльність підприємств України, що дозволило виявити кореляцію між рівнем технологічного потенціалу та швидкістю відновлення бізнесу після кризових шоків. Встановлено, що фрагментарність впровадження рішень, кіберризики та дефіцит цифрових компетенцій є дестабілізуючими факторами, які нівелюють стратегічний потенціал цифрової архітектури. На основі проведеного аналізу запропоновано етапність формування цілісної архітектоніки та матрицю її функціональної ролі у забезпеченні резильєнтності суб'єктів господарювання. Доведено, що лише комплексний підхід до поєднання технологічних драйверів із стратегічними цілями розвитку дозволяє забезпечити довгострокову адаптивну стійкість та конкурентоспроможність підприємства в глобальному цифровому просторі.