Розглянуто феномен полі- та білінгвізму, який є однією з важливих тенденцій розвитку мовної та освітньої політики, що набуває статусу соціальної цінності, оскільки крім основного свого значення – володіння кількома мовами – він охоплює і оволодіння новою мовною культурою. Охоплено дискусійні питань, пов’язані із різноваріантністю назви поняття полі- та білінгвізму, а також основними підходами до феномену полі- та білінгвізму на сучасному рівні; проаналізовано основні засади класифікації полі- та білінгвізму в сучасному мовознавстві; обмірковано щодо суттєвих особливостей змісту полі- та білінгвізму; знайдено відповіді на питання щодо зовнішніх та внутрішніх мовних контактів, які, у свою чергу, спричи-нили перенесення з однієї мови в іншу значної кількості лексичних одиниць, калькування слів, зворотів та ідіом, запозичення деяких фонем тощо