Розглянуто мікроклімат як багатофакторну систему, що включає параметри теплового середовища та якості повітря, а також проаналізовано їхній опосередкований вплив на фізіологічний, психологічний і когнітивний стан людини. Узагальнено методи оцінювання функціонального стану, зокрема суб'єктивні (опитувальники теплового відчуття, комфорту та прийнятності), об'єктивні (фізіологічні показники терморегуляції, серцево-судинної та нервової систем) і продуктивні (когнітивні тести). Детально розглянуто математичні моделі теплового комфорту, зокрема модель прогнозованої середньої оцінки PMV/PPD та адаптивні моделі, що застосовуються в міжнародних стандартах. Проведено критичний аналіз їхніх обмежень, пов'язаних з усередненим підходом, неврахуванням індивідуальної різноманітності та складністю застосування в приміщеннях змішаного типу. Окреслено перспективні напрями розвитку, що базуються на персоналізованих моделях із використанням алгоритмів машинного навчання та натільних сенсорів, а також на інтегрованому врахуванні теплового комфорту і якості повітря.