У роботі здійснено типологізацію кіберризиків, проведено аналіз механізмів їх реалізації та оцінювання взаємодії з елементами кіберсуверенітету й кіберстійкості. Окрему увагу приділено ролі цифрових імперативів (кіберсуверенітету, кіберстійкості та кіберстримування) як взаємопов'язаних підсистем забезпечення національної безпеки. Обґрунтовано накопичувальний характер латентних кіберризиків і їх здатність суттєво підсилювати наслідки відкритих кібератак, формуючи каскадні порушення в системі державного управління та критичної інфраструктури. Отримані результати підтверджують доцільність переходу від переважно активний підходів до превентивних моделей державної кіберполітики, орієнтованих на раннє виявлення та нейтралізацію прихованих загроз