Кожен конкретний соціальний контекст має різні ґендерні диспропорції та проблеми щодо забезпечення ґендерної рівності, тому не існує універсальної моделі для впровадження ґендерного підходу. Мета цієї статті — виявити й осмислити всі потенційно значущі концептуальні засади ґендерного аналізу. Розуміння переваг та/або обмежень використання певних концептуальних схем ґендерного аналізу може допомогти дослідникові чітко сформулювати дослідницькі гіпотези або завдання, а також отримати надійні результати, на підставі яких можна робити висновки та ухвалювати рішення. Матеріалом для статті послужили звіти за результатами проведення ґендерних аудитів, а також публікації, які надають практичні настанови щодо проведення ґендерного аналізу або використовують ґендерний аналіз як основний метод наукового дослідження. Відправною точкою для врахування ґендерної проблематики на макрорівні, мезорівні та мікрорівні є ґендерний аналіз. Це поєднання різноманітних підходів і методів, які використовуються для розуміння та дослідження наслідків наявних відмінностей між соціальними ролями, які відіграють жінки та чоловіки, зокрема: різний обсяг ресурсів (повноваження та представництво у політиці та процесі ухвалення рішень, вільний час, фінанси, репутація, персональні якості тощо), їхні різноманітні потреби, обмеження та можливості, вплив цих відмінностей на їхнє життя. У конкретному контексті залежно від актуалізації різнопланових аспектів існування ґендерної нерівності можуть бути використані різні підходи до ґендерного аналізу. Існує кілька концептуальних схем для проведення ґендерного аналізу, адаптованих до різних потреб і пріоритетів: Гарвардська концептуальна схема; схема 4R; схема, що має в основі соціальні відносини; схема потрійних ролей; Матриця ґендерного аналізу; схема «мережа інституціоналізації»; схема, що ґрунтується на концептах потенціалу та вразливості. Кінцевою метою всіх підходів до ґендерного аналізу є розроблення ґендерно-чутливих стратегій для просування ґендерної рівності.