Класичний підхід до виведення рівнянь теорії тонких оболонок на основі гіпотез КірхгофаЛява з використанням функціонала Лагранжа призводив до появи других похідних під інтегралом, що суттєво ускладнювало процес дискретизації при застосуванні варіаційно-різницевих методів (ВРМ). Розділення класичного функціоналу на лінійну і нелінійну частини, використання в лінійній частині множників Лагранжа для реалізації гіпотез Кірхгофа-Лява і подібного підходу для уникнення мембранного замикання, дозволяє вирішувати задачу в рамках лінійної теорії оболонок. Лінеаризація функціоналу, використання методу послідовних наближень (МПН) і ВРМ дають більш алгоритмічний підхід як до побудови системи рівнянь, так і до їх чисельного розв’язання при незначному збільшенні обчислювальних витрат.