Розглядаються можливості застосування розробленої Парадигми просторового захоплення (ПЗ) для вирішення складних проблем цілісним і повністю розподіленим шляхом. Представлено результати подальшого розвитку парадигми у двох взаємопов'язаних напрямах: філософсько-концептуальному та технологічно-реалізаційному. Обговорюються розподілені механізми інтерпретації основних складників МПЗ, за допомогою яких можна реалізувати просторову функціональність без централізованих ресурсів. Розглядаються приклади повністю розподілених рішень МПЗ для спостереження та оцінки дуже масштабних явищ, таких як урагани, лісові пожежі і навіть галактики, а також із метою виявлення зображень у розподілених мережах, які можна сприймати як єдине ціле відповідно до концептуальної орієнтації ПЗ.