Мета дослідження – проаналізувати інституціалізацію міністерства шляхів УНР періоду Центральної Ради в умовах економічної, фінансової та соціально-політичної кризи 1917–1918 рр., спричиненої подіями Першої світової війни й революції. Методологія ґрунтується на принципах історизму, системності, конкретності. Наукова новизна. На основі широкого кола джерел вивчено складання внутрішньої структури відомства – формування департаментів і відділів, призначення керівників підрозділів, набір штату співробітників. Досліджено процес перебирання міністерством на себе функцій центрального органу з керівництва транспортною системою України, підпорядкування низки дорожніх організацій. Подано характеристику відповідних інституцій колишньої Російської імперії, що з проголошенням ІІІ Універсалу підпадали під юрисдикцію української влади.