Кібернетичні дослідження управління процесом розвитку систем знаходяться на початковій стадії: відсутні навіть приклади продуктивних постановок задач управління розвитком держави, економіки, підприємства, технічних систем, екології, суспільства, освіти, моралі, здоров’я, інтелекту, особистості, психіки. Для сучасної кібернетики ці задачі є серйозним викликом, на який вона зможе відповісти, лише після переосмислення своїх основ. Процес розвитку має найбільшу ціну помилки прийняття рішень, оскільки вона стратегічна, і базувати розвиток на фундаменті сумнівних тверджень не є раціональним. Необхідним фундаментом методології управління розвитком має бути самоочевидне твердження, яке не потребує жодних додаткових обґрунтувань і яке ніхто не зможе поставити під сумнів, а всю систему базових понять треба визначити спираючись на це твердження. Вирішенню саме цієї задачі присвячена дана стаття.