Експериментально досліджено різні види скла методом дряпання індентором Роквелла поверхні зразка до відколювання його кромки (метод S+EF). У результаті фрактографічного аналізу емпіричних даних визначено особливості руйнування матеріалів. Запропоновано відколи поділяти на дві принципово різні групи. Для першої групи властиве руйнування кромки, що відбувалось з утворенням повністю сформованого відколу "мушлеподібного " виду з характерними зонами поширення руйнівної тріщини (слід розвитку асиметричної квазіконічної тріщини). Друга група відколів-це руйнування кромки без плавно окреслених границь виходу руйнівної тріщини на бічну поверхню зразка із сукупністю відгалужених і хаотично спрямованих тріщин з утворенням дзеркальної зони порівняно невеликих розмірів.