Розкривається сутність софістичних засад дискурсивної практики за часів античності, розглядається софістика, як поширена у V-IV ст. до н.е. у Стародавній Греції форма і засіб правової аргументації на прикладі судових промов, зокрема спадщини відомого логографа софіста Лісія, якого є усі підстави називати "хресним батьком" правової аргументації.