Висвітлено теоретико-методологічні положення та науковий доробок Одеської школи історичної психології від її витоків до сучасного стану міждисциплінарних психоісторичних досліджень. Предметом історичної психології є соціально-історична свідомість і несвідоме як реальність, що пов'язує людину із суспільством, цивілізацією, історією в цілому. Психоісторична реконструкція психічних процесів особистості в історії (І. Г. Білявський, В. О. Шкуратов) дала змогу осмислити психологічне становлення минулих поколінь. Для сучасної психологічної думки науковий внесок І. Г. Білявського як ученого, наставника і організатора науки цінний у кількох створених ним змістових аспектах. Це, зокрема: теоретико-методологічні основи історичної психології як науки; система психологічних знань, яка презентує авторське бачення способів класифікації і змістового наповнення окремих психічних явищ і психіки загалом; вчення про психоісторичний розвиток свідомості від стародавності до Нового часу; психоісторичні дослідження містичних учень в новітній історії психологічної науки; культурно-історичний діалогічний підхід до вивчення мистецтва як психологічного свідчення часу.