Дослідження матеріального чинника в діяльності слов’янських інтелектуа- лів не тільки розширює наші уявлення про умови праці «будителів», але й ви- являє деякі внутрішні та зовнішні мотиви їх публічності, висвітлює окремі сторінки небезкорисливого інтересу правлячих кіл Російської імперії до інте- лектуальної сторони практик слов’янських діячів. Наявний фактаж дозволяє стверджувати, що досить часто зміст світоглядних переконань національних ідеологів дещо корелювався статусом та матеріальними можливостями їх носіїв. Тому цілком логічно, що західнослов’янські діячі, а переважно саме вони закладали підвалини національної науки, використовували будь-яку можли- вість заробити гроші для реалізації своїх гуманітарних проектів. До того ж у багатьох випадках для вирішення власних побутових проблем «будите- лі» були змушені обслуговувати «духовні забаганки» своїх «маститих спонсо- рів», що, безумовно, дещо заважало процесу реалізації їхніх особистих творчих планів і звужувало систему світоглядних переконань. На цьому тлі Російська імперія в контексті своєї західної політики вміло використовувала матері- ально-фінансовий чинник для підтримки образу «захисниці слов’янства», що, безумовно, мало політичний підтекст. Нерідко натхненників слов’янського Ренесансу стимулювали в напрямку тиражування інтеґраційної ідеологеми «всеслов’янської єдності».