Реформа місцевого самоврядування в Україні на сучасному етапі є визначальною складовою децентралізації влади. Столітній ювілей прийняття Українською Центральною Радою (далі – УЦР) 29 квітня 1918 р. Конституції Української Народної Республіки (далі – УНР) спонукає до всебічного осмислення національних конституційних ідей запровадження демократичної системи місцевого самоврядування. Мета статті полягає у проведенні аналізу проектів конституцій УНР 1917, 1918 і 1920 рр. щодо врегулювання системи місцевого самоврядування: його джерела, принципи, критерії та історичне значення. Україна має багатовіковий історичний досвід організації місцевого самоврядування. Фундаментальні положення щодо демократичних принципів запровадження місцевого самоврядування в Україні наприкінці ХІХ ст. сформулював засновник новітнього вітчизняного конституціоналізму М. Драгоманов. Його конституційні ідеї набули розвитку у працях М. Грушевського. За умов розбудови УНР у 1917– 1918 рр. останній розробив засади теорії демократичної, соціальної, правової держави, яка спирається на національно-персональну автономію та місцеве самоврядування. На початку Української революції навесні 1917 р. у політичних партій, громадських організацій та їхніх лідерів було різне бачення запровадження в Україні нової системи місцевого самоврядування. 20 червня 1917 р. УЦР створила конституційну комісію, яка підготувала проекти Конституції УНР 1917 і 1918 рр. У 1920 р. Рада Міністрів УНР створила урядову комісію для розробки нового проекту Конституції УНР. Джерелами конституювання місцевого самоврядування стали демократичні конституції країн Європи і США, а також конституційні ідеї, що спиралися на національні традиції та власний державно-правовий досвід України. УНР не скористалася законодавством Тимчасового уряду Росії 1917 р., яке передбачало запровадження демократичної системи земського самоврядування. Аналіз проектів конституцій УНР 1917, 1918 і 1920 рр. дає підстави стверджувати, що система місцевого самоврядування будувалася на основі етнографічного принципу адміністративно-територіального поділу України на землі та з урахуванням інтересів національних меншин. Передбачена проектами конституцій система місцевого самоврядування мала діяти на основі таких демократичних принципів самоврядування, як децентралізація, колегіальність, виборність, організаційна та матеріально-фінансова самостійність у межах визначених повноважень, поєднання державних і місцевих інтересів, судовий захист прав самоврядування. Розробники проектів конституцій враховували критерії, необхідні для забезпечення функціонування місцевого самоврядування, такі як: правова оформленість, матеріально-фінансова основа, можливість узгоджувати місцеві інтереси з регіональними та загальнодержавними. Водночас слід визнати, що проекти конституцій УНР не позбавлені певних прогалин щодо врегулювання інституту місцевого самоврядування. Спроби конституційного закріплення системи місцевого самоврядування за доби УНР засвідчують історичне прагнення українського народу до побудови демократичної, правової, соціальної держави та громадянського суспільства.