Проблематика простору і часу у статті обґрунтовується шляхом застосування двох методів – індукції (рухпошук від одиничного до загального), коли аналізується в соціогуманітарному пізнанні взаємодоповнення їх онтологічного, феноменологічного і категорійного аспектів розгляду, й дедукції, коли від загального – створення теорії інноваційно-психологічного клімату – здійснюється перехід до окремого й конкретного (висвітлений взаємозв’язок ІПК простору-часу).