У статті аналізується закон про вибори до Українських Установчих зборів, ухвалений Українською Центральною Радою у 1917 р. Його поява стала можливою після проголошення ІІІ Універсалу УЦР та створення Української Народної Республіки. Закон передбачав регулювання процесу організації та проведення виборів до вищого органу законодавчої влади УНР. Вибори мали проводитися на основі загального, рівного, таємного голосування за системою пропорційного представництва. Він роз’яснював порядок складання виборчих списків, визначав термін їхнього оприлюднення та права виборців щодо оскарження і доповнення списків, а також встановлював юридичну відповідальність за порушення виборчого законодавства. Санкції за вчинення правопорушень під час агітаційної кампанії та безпосередньо під час голосування і підрахунку голосів передбачали штрафи або ув’язнення. У висновках стверджується, що правотворчий досвід, здобутий за доби Української революції 1917 р., може бути взятий за основу при удосконаленні чинного виборчого законодавства України.