У статті розглянуто питання імплементації процедур примирення, розв’язання спорів у цивільному процесуальному законодавстві. Надано аналіз особливостей запровадження договірної підсудності, домовленість про яку можлива лише до вирішення питання про відкриття провадження у справі і яка може стати обов’язковою не лише для сторін, а й для суду. З’ясовано, що при встановленні обов’язку для сторін на досудове врегулювання спору мають бути визначені основні умови та критерії його дотримання, оскільки за їхньої відсутності ми отримаємо неоднаковість судової практики та брак правових гарантій.