У статті наводяться аргументи на користь виділення окремої галузі права — судового права. На думку автора, при визначенні предмета судового права акцент має робитися саме на специфіці правовідносин, що виникають у процесі реалізації права на судовий захист. Аналізується специфіка взаємодії трьох суб’єктів, які вступають у правовідносини з реалізації права на судовий захист: держава, система органів правосуддя (суд, прокуратура, адвокатура), суспільство. Зазначається, що для правовідносин, які виникають у зв’язку з реалізацією права на судовий захист, характерним є комбінування різних методів — імперативного, диспозитивного, змагального (в процедурах судочинства), методу координації (в організаційно-управлінських відносинах) тощо. Робиться висновок про належність судового права до комплексних галузей права.