Запропоновано підхід до оптимізації системи синхронізації шляхом реалізації алгоритму, коли система синхронізації розглядається як самостійний пристрій, а якість роботи оцінюється мірою точності — дисперсією флуктуаційної помилки. Визначено дискримінаційні та флуктуаційні характеристики системи синхронізації приймача. Встановлено, що у випадку звуження смуги системи синхронізації дисперсія флуктуаційної помилки зменшується, а вихід на стаціонарний режим відбувається за більшої кількості символів.