Автор статті виходить із тези, що "Вітгенштайнова перспектива" сьогодні розглядається як найбільш успішна стратегія мислення, що пропонує розвинену версію іманентного виправдання наших практик (умовно кажучи, "стратегія іманентних рамок"). Завдання статті полягає в тому, або запропонувати можливі аргументи проти такої раціональної стратегії як однієї із сучасних форм практично-філософського іманентизму.