У статті досліджуються теоретичні джерела і приховані мотиви фундаментальної онтології Мартина Гайдегера. Базовими текстами для аналізу обираються Гайдегерові лекції початку 20-х років: "Вступ до феноменології релігії" та "Августин і неоплатонізм". Автор показує, що такі поняття Гайдегерової філософії, як "первинний досвід", "автентичне буття", "справжнє життя", "автентична інтерпретація" і "автентична традиція", не можуть бути прояснені й обгрунтовані у рамцях проекту фундаментальної онтології і є внутрішньо суперечливими.